Ще недавно значна частина української сої та ріпаку залишала країну у вигляді сировини. Тепер ситуація помітно змінюється: українські переробні підприємства отримали значно більше сировини, а частка продукції з доданою вартістю в експорті почала зростати.
Одним із головних чинників стало запровадження 10% мита на експорт насіння сої та ріпаку. За підсумками 2025/26 маркетингового року всередині України переробили близько 42% врожаю ріпаку проти 15% роком раніше. Переробка сої також досягла історичного показника — 54,2% проти 39% попереднього сезону.
Зміни вже відображаються і на зовнішній торгівлі. Україна нарощує продажі не лише насіння, а й продуктів його переробки — передусім олії та шроту. За даними, оприлюдненими у вересні, валютна виручка від експорту ріпакової олії перевищила $588 млн, тоді як за соєвою групою цей показник сягнув близько $1,02 млрд.
Для аграрного бізнесу така модель має ще одну важливу перевагу. Коли морська логістика працює з обмеженнями, перевезення готової продукції стає економічно привабливішим: одна тонна олії чи шроту може приносити більше валютної виручки, ніж аналогічний обсяг необробленого насіння.
Зміни відчувають і самі переробники. Заводи отримують додаткове завантаження, з’являється потреба в нових потужностях, логістиці та персоналі. Для держави це означає додаткові бюджетні надходження, а для аграріїв — ширший вибір каналів збуту.
Український агросектор поступово відходить від простої моделі «виростити й продати» та переходить до складнішого ланцюга, де більша частина вартості створюється вже всередині країни. Саме цей процес може стати одним із визначальних для структури українського агробізнесу найближчими роками.
![j,]tv ghjlf; pthyjds[](https://www.dnepragro.com/wp-content/uploads/2021/03/2021-03-22_124524.jpg)
